Безумовне
Обрання
Pональд
Каменга
Рональд
Ганко
Доктрина
безумовного
обрання
є другою з п'яти
засад
кальвінізму.
Цей роздiл
позначається
літерою U
(з англiйської
- Unconditional Election), у
словоскороченнi
TULIP (тюльпан).
Обрання та
засудження
є двома
частинами
доктрини
призначення.
Доктрину
призначення
часто
називаєть
серцем
Євангелія. І
це є
справедливо,
адже
Євангеліє -
добра
звітска про
спасіння,
іншими
словами -
про обрання.
Євангеліє
проголошує
страждання
та смерть
Ісуса
Христа за
негідних
грішників,
але Христос
помер
тільки за
тих
негідних
грішників,
яких
наперед
вибрав
Господь Бог.
Євангеліє
закликає
людей до
віри в Ісуса
Христа, але
віра
спрацювуює
тільки в
серцях
вибраних.
Проповідь
Євангелія є
засобом до
зібрання
церкви. Ті,
хто є
членами
церкви, і є
власне
справжними
церковними
членами в
Божих очах:
саме вони
складають
громаду обраних.
Віруючі
обов'язково
повинні
мати добре
розуміння
суті
призначення.
В наші дні
трапляється
чимало
невігластва
і
перекручень
щодо цієї
доктрини.
Крім того, є
численні
спотворення
та
відхилення
цього
вчення
навіть в тих
краях, де
його традицiйно
сповідували.
Багато
людей
відкидають
доктрину
безумовного
обрання
через те, що
вони
обманутi
припущенням,
мовляв, все
це є
вигадками
мудрих
теологів і
наче
призначення
не
відповідає
науці
Писання. Є й
такі, котрі
визнають, що
Біблія
навчає про
призначення,
однак вони
не
знаходять
практичної
користі від
цієї
доктрини
для своєї
церкви. Ці
люди
серйозно
помиляються.
Ми ж
мусимо
визнати, що
доктрина
призначення
(обрання та
засудження)
цілком ясно
викладена у
Слові
Божому, і ми
повинні
бути
впевнені, що
це вчення
має
величезну
практичну
вагу для
усіх
християн.
Так само
вважав Жан
Кальвін,
коли писав: „нехай
репетують
на нас хто
хоче, та ми
тільки
збільшимо
свої сили
силою
нашого
вчення,
якого ми
дотримуємося
стосовно
свобідного
вибору Бога.
Тільки за
допомогою
цієї
доктрини
віруючий
може
зрозуміти,
якою
великою є
доброта
Бога, яка
дійсно
призиває
його до
спасіння ... Тепер
коли ми
справді не
соромимося
Євангелія,
ми мусимо з
необхідності
визнати, що
в ньому
відкрито
проголошено:
що Бог зі
своєї
вічної
доброї волі
... призначив
тих, кого
він
вподобав до
спасіння,
відкидаючи
усіх решта.”
Призначення
є відвічним
Божим
рішенням,
зробленим
Ним ще до
початку
створення
світу з
огляду на
вічне
призначення
всіх
мислячих та
моральних
сотворінь:
людей,
ангелів та
демонів.
Трапляється
багато
таких, кому
стає не по
собі, коли
згадується
про
призначення,
однак
призначення
не є чимсь
дивним чи
вигаданим
впродовж
сторіч
людьми
богословія.
Біблія
виразно
навчає про
призначення.
Грецьке
слово, від
якого
походить
слово „призначення,”
стрічається
шість разів
в Новому
Заповіті.
Апостол
Павло двічі
вживає його
в посланні
до Римлян 8:29-30: „бо кого Він
передбачив,
тих і призначив,
щоб були
подібні до
образу Сина
Його, щоб
Він був
перворідним
поміж
багатьма
братами. А
кого Він призначив,
тих і
покликав,
тих і
виправдав, а
кого
виправдав,
тих і
прославив.”
В посланні
до Ефесян 1:5
Павло
описує
Божий вибір,
використовуючи
такі слова: „призначивши
наперед,
щоб нас
усиновити
для себе
Ісусом
Христом, за
вподобання
волі своєї.”
І також в
посланні до
Ефесян 1:11 ми
читаємо про
Христа: „що у
Нім ми стали
спадкоємцями,
бувшими призначені
наперед
постановою
Того, Хто
все чинить
за радою
волі своєї.”
Слово „призначення”
стрічається
також в
книзі Діянь
Апостолів 4:28,
де воно
передається
словами „наперед
встановлено.”
Тут йдеться
про епізод,
коли
апостол
Петро
навчає про
роль
безбожних
Ірода та
Понтія
Пилата в
розп'ятті
Ісуса
Христа. Вони,
власне, були
призначені
Богом: „учинити
оте, що рука
Твоя й воля
наперед
встановили
були (призначили),
щоб збулося.”
В першому
посланні до
Коринтян 2:7
знову
зустрічаємо
слово „призначення,”
але в даному
випадку
йдеться про
Божу
мудрість,
приховану у
таємниці, „яку
Бог перед
віками призначив
нам на славу.”
Тут апастол
Павло
навчає, що
весь план
спасіння
був
призначений
наперед
Господом.
Реформатська
віра
містить
біблійне
навчання
про „подвійне
призначення,”
що
передбачає
не тільки
обрання але
також і
засудження.
Боже
обрання
людей в
Ісусі
Христі є
вибірковим
і
проникливим.
Не всі люди
є обрані
Богом і не
всі є
призначені
до спасіння.
В дійсності
багато є
виключених
і
відкинутих.
В словах
Дортського
Канону І,
стаття 15
сказано: „вічна
і
незаслужена
нами
благодать
нашого
обрання
особливо
яскраво
висвітлюється
Писанням і
найбільш
ясно
показується
нам через
свідоцтво
того, що не
всі люди
обрані, а декотрі
йдуть на
засуд.”
А. Доктрина
про обрання.
Під
обранням ми
розуміємо
відвічний
вибір Бога
певних
визначених
індивидуумів
в Ісусі
Христі
задля
їхнього
спасіння. Є
багато
посилань в
Писанні про
це обрання
або іншими
словами
вибір Бога.
Господь
Ісус
Христос
заявляє: „Багато
покликаних,
- та мало вибраних”
(Матея 22:14). В
посланні до
Римлян 11:5
Павло пише: „також і
теперішнього
часу
залишився
останок за вибором
благодаті.”
Цей же
апостол в
Ефесянах 1: 4
говорить: „так
як вибрав у
Ньому Він
нас перше
заложення
світу, щоб
були перед
Ним святі й
непорочні, у
любові.” В
Колосянах 3:12
Павло
закликає
віруючих: „отож
зодягніться
як Божі
обранці,
святі та
улюблені, у
щире
милосердя,
добротливість,
покору,
лагідність,
довготерпіння.”
В Тита 1:1 вiн
також чітко
зазначає: „...
по вірі вибраних
Божих ...” В
першому
посланні
Петра 2:9
знаходимо
таке
твердження:
„ви
вибраний
рід,
священство
царське,
народ
святий ...” А в
другому
посланні
Петра 1:10
автор
заохочує
християн: „браття,
більше
дбайте
чинити
міцним своє
покликання
та
вибрання.”
Характерні
риси
обрання
включають
наступні
характеристики:
-
Декретність
Обрання
є указом (декретом)
вибору
самого
Бога. Бог
вибирає
сам і
вибирає
того, кого
Він хоче
вибрати.
Обрання є
частиною
намірів і
волі Божої.
У Римлян 8:29-30
читаємо: „кого
Він [Бог]
передбачив,
тих і
призначив,”
а в Ефесян 1:4 - „так
як вибрав
Він (Бог) нас.”
В послання
до Ефесян 1:11
зазначається:
„ми стали
спадкоємцями,
бувшими
призначені
наперед
постановою
Того, Хто [Бог]
все чинить
за радою
волі своєї.”
-
Особистість
Обраність
є Божим
вибором
певних визначених
індивідуальностей.
Обрання є
не якимсь
невизначеним
і неясним
указом
Божим, що
просто
визначає
необхідність
спасіння
чи
рішенням
Бога
спасти
якусь
кількість
людських
істот.
Навпаки,
обрання є
Божим рiшенням
спасти
индивідуальних
(окремих)
осіб. В
Ефесян 1:4
апостол
навчає
такими
словами: „так
як Він
вибрав нас”
В
Євангелії
від Івана 15:16
Ісус каже „Не ви Мене
вибрали,
яле Я вас
вибрав, і вас
настановив.”
В Римлян 9:11-13
апостол
Павло
навчає, що
Яків (як
визначена
індивідуальність),
був
вибраний
Богом, в той
час коли
Ісав (також
визначена
індивідуальність),
не був
вибраний.
-
Вічність
Обрання
є вічним
Божим
вибором
конкретної
особи.
Обрання не
являеться
вiдповiддю
Господа на
діяння
людей в iстрочному
процесi, але
обрання є
суто
предвічним
обранням. Знову
звертаємося
до
послання
Павла до
Ефесян 1:4: „так
як вибрав
Він нас перше
заложення
світу.” Апостол
Іван в
Одкровенні
17:8 пише про
тих: „чиї
імена були
записані в
книгу
життя від
закладин
світу.”
-
Щодо
спасіння.
Ціллю
обрання є
спасіння
тих осіб,
кого Бог
вибрав у
вічності.
Вони є
вибраними
не за якісь
особливі
земні чи
дочасні
заслуги,
але вони є
вибрані до
спасіння
заради
самого
спасіння. В
Римлянах 8:30
сказано, ті,
що є
призначені
і що є
оправдані (
гріхи яких
прощені і
яким
вмінена
праведність
Христова) - є
прославлені
(тобто
підуть на
небеса).
Павло
учить в
Ефесян 1:5, що
ми є
призначені
наперед,
щоб
Господь
усиновив
нас через
Ісуса
Христа. В
Откровенні
17:8 про
обраних
сказано, що
іхні імена
записані в
книзі
життя,
тобто
життя
вічного,
життя з
Богом в
досконалості
у нових
небесах і
землі.
-
Благодатність
Людина
обирається
Богом не за
щось
особливе,
притаманне
цій людині,
але через
Божу
благодать,
яку людина
не може
заслужити.
В обраних
неможливо
віднайти
жодної
причини,
чому саме
вони
сталися
вибраними,
окрім
свобідної
волі
обираючого
Бога. Ті, що є
вибраними
до
спасіння,
не
відрізняються
нічим від
тих, що не
вибрані:
вони
зовсім не
кращі. Усі
люди за
своєю
природою є
мертвими у
переступах
і гріхах.
Декотрі ж з
них, на
відміну
від інших
людей,
повинні
бути
обраними
Богом до
спасіння
тільки за
благодаттю
Божою.
Павло пише
в посланні
до Ефесян 2:8: „Бо
спасенні
ви благодаттю
через віру,
а це не від
вас,то дар
Божий.” У
посланні
до Римлян 11:5
він же
говорить,
що „залишився
останок за
вибором благодаті.”
-
Безумовність
Якщо
обрання є
благодатним,
то звідси
слідує, що
воно також
повинно
бути і
безумовним.
Якщо
обрання
здійснюється
тільки
завдяки
милості
Божій, то
воно не є
обумовлене
якимось
заслугами
людини чи
її
вчинками.
Це
положення
має
суттєве
значення. Є
багато
християн,
що
сповідують
біблійне
обрання,
але вони
відкидають
саму суть
обрання,
вигадуючи
якісь
спеціальні
умови для
вибору
Бога. Таким
було
фальшиве
вчення,
проголошене
армініанами
на синоді в
Дорті.
Армініани
сповідували
віру в
обрання,
але згідно
з їх
тлумаченням,
обрання
потребує
спеціальних
умов. За їх
теорією - Бог
у вічності
поглянув у
майбутнє і
побачив
тих, які
будуть
вірити в
нього і які
Його
оберуть.
Цих,отже, в
свою чергу
Бог вибрав
і обрав як
свій народ.
Обрання
стало
Божим
вибором
саме тих,
котрі
вибрали
Його. Однак
ця
концепція
обрання не
витримує
випробування
Писанням.
Говорячи
про Боже
обрання
Якова і
відкидання
Ісава,
Павло пише
в Римлянам
9:11-13: „бо коли
вони ще не
народилися,
і нічого
доброго чи
злого не
вчинили, -
щоб
позосталась
постанова
Божа у
вибранні
не від
учинків,
але від
Того, Хто
кличе.”
Господь
Ісус вчить
про
безумовність
обрання
доступною
й простою
мовою
мовою в
Івана 15:16: „Не
ви Мене
вибрали,
яле Я вас
вибрав, і
вас
настановив.”
Ісус тут
зовсiм не
збирається
навчати, що
ми не
обирали
Його. Ми
справдi
обираємо
Ісуса
Христа, ми
справді
бажаємо
спасіння,
ми з
власної
волі
слідуєм за
Ним як Його
учні. Ісус
же цими
словами
вияснює те,
хто кого
обирає
першим і
чий вибір є
вирішальний.
Його
навчання в
Івана 15:16
говорить
нам про те,
що ми
вибираємо
Його
тільки
через те і
тільки в
результаті
того, що Він
вибрав нас.
І те, що ми
вибираємо
Його, не є
причиною
для того,
щоб Він
вибрав нас.
Швидше
Його вибір
кожного з
нас є
власне
поясненням
чому ми
вибираємо
Його.
Іншими словами,
те, що ми
вибираємо
Його
залежить
від того, що
Він обрав
нас.
Біблія
також
подає
безумовний
вибір як
істину в
тім, що наші
добрі діла,
наша віра і
покаяння
не є
причиною
для того,
щоб Бог
вибрав нас,
але є
плодом,
результатом
і доказом
того, що ми є
обраними
Богом.
Багато
місць в
Писанні
виясняють
ці
відносини
між Божим
обранням і
нашими
ділами. В
Івана 15:16 Ісус
каже, що він
вибрав нас
не тому, що
ми
показали
плоди, але
тому що ми
повинні
піти і
приносити
плоди.
Павло пише
в посланні
до Ефесян 1:4,
що Бог
обрав нас
не через
нашу
святість,
але „щоб
були перед
Ним ми
святі й
непорочні.”
Він також
пише в
Ефесян 2:10: „бо
ми - Його
твориво,
створені в
Христі
Ісусі на
добрі діла [а
не „завдяки”],
які Бог
наперед
приготував,
щоб ми в них
перебували.”
Отже, це не
тільки
навчання
про те, що ми
вибрані на
добрі діла,
але й
виразний
доказ того,
що ці діла
Бог
настановив
для нас.
-
В
Ісусі
Христі.
Хоча
немає
підстав
для
обрання
Богом тих,
кого Він
вибрав, але
все ж таки
існує
передумова
їхнього
обирання. І
ця
передумова
полягає
тільки в
Ісусі
Христі, в
Його
стражданнях
та в Його
смерті яко
Сина
Божого.
Іншими
словами, не наша
особиста
гідність,
але
гідність
Ісуса
Христа є
причиною
того, що Бог
обирає нас.
Не наші
справи та
діла, але
діла
Христа є
основою
для цього.
Яка ж тоді
причина
Божого
обрання
тих осіб,
хто
представляє
собою
цілковито
зіпсутих
грішників?
Причиною
їхнього
обрання, як
і їхнього
спасіння є
Ісус
Христос. В
посланні
до Ефесян 1:4-5
читаємо: „так
як вибрав
Він ( [Бог] нас у
Ньому [в
Ісусі
Христі] ... призначивши,
щоб нас
усиновити
для себе Ісусом
Христом.”
В. Доктрина
засудження.
Так само як
і обрання,
засудження
є також
вічним
указом (декретом)
Божим.
Згідно
цього указу
Бог
призначає
певних
визначених
осіб на
вічну долю
відлучення
і прокляття
у пеклі. Ті,
що
засуджені,
заслуговують
це
покарання,
до якого
вони
призначені
через їхнє
невіря та
інші гріхи.
Бог не має
обов'язку їх
спасати, так
само як і
будь-кого
взагалi.
Засудження
демонструє
суверенність
Бога в
процесi
спасінні, а
це означає,
що все те, що
Він хоче
зробити з
творінням,
Він зробить.
По своїй
сутностi
засуджені,
не є гіршими,
ніж вибрані.
Всі люди
предстають
перед
розумінням
Божим як
такі, що
втягнуті в
загальну
руйнацію.
Цілковитим
поясненням
Божого
обрання
одних та
засудження
інших є Його
власне
суверенне
волевиявлення.
Ісус
говорить: „так,
Отче, - бо
Тобі так
було до
вподоби!” (Матея
11:26). Ми не
можемо
переступити
цю межу і
перед цією
виявленою
правдою ми
людські
істоти
повинні
преклонитися.
Теоритично
Бог міг
вибрати й
спасти усіх
людей ( в
нього є сила
зробити це),
або ж Він
міг би не
спасти й
нікого
взагалі
(бо не мав
обов'язку
спасати
когось
взагалi). Але
Він цього не
вчинив, Він
вибрав до
спасіння
одних і
виключив
інших.
Першим
доказом
засудження
є грецьке
слово,
одухотворене
Святим
Духом в
Новому
Заповіті,
яке
перекладається
як „вибраний”
або „обраний.”
Це грецьке
слово
означає
дослівно „вибирати
з поміж” а
не просто „вибирати.”
Цей термiн
дуже
виразно
передбачає
засудження.
Якщо Божі
обранці є
вибраними з
поміж
падшої
людської
раси, з
цього, отже,
слідує, що є
ті, з яких
обранi були
вибраними. А
інші не були
обраними:
отож вони є
засудженими.
Правда про
засудження
слідує з
обрання.
Навіть
вороги
доктрини
призначення
визнають це.
Неодноразово
вони
визначали,
що
засудження
це тільки
логічний
умовивід,
зроблений з
правди про
обрання,
який згідно
з їхніми
поглядами
не обов'язково
відповідає
реальності.
Ми ж хочемо
показати, що
засудження
це не
просто
логічний
умовивід з
обрання, а
виразно
показане
вчення в
Писанні. Так
само і в
Писанні
виразно
вказано про
це, зрештою,
реформована
віра завжди
дотримувалася
цього.
Звичайно,
це правда,
що
засудження
слідує
логічно з
правди
обрання. Не
можна
притримуватись
теорії
обрання без
сповідування
засудження.
Ніхто не
може
відкидати
засудження,
без самого
факту
відкидання
обрання.
Поскільки
обрання є
Божим
вибором
конкретних
осіб, з
цього
слідує, що є
ті кого, Бог
не вибирає.
Ті ж, хто
відкидає
засудження,
але все таки
притримуються
теоріi
обрання,
змушені
навчати, що
Бог обирає
усіх людей
і хоче
спасти усіх.
Якщо так, то
немає
ніякого
особливо
обрання.
Вони кажуть,
що причина
того, що
деякі люди
на відміну
від інших
спасанні
полягає в
самих цих
людях, в
іхній
вільній
волі і в їхнiх
добрих
ділах. Таким
чином,
відкидається
безумовність
обрання.
Обрання тодi
вже не є
благодаттю
від Бога.
С. Писання
підтверджує
обрання.
Посилання
людей на
церкву, яку
Бог спасає,
знаходимо
на стронках
всiєi Біблії.
-
Старий
Заповіт.
Визначні
приклади
обрання в
Старому
Заповіті є
Божим
обранням
ізраїльського
народу. На
відміну
від інших
націй, Бог
вибрав
Ізраїль
своїм
народом.
a.
Второзаконня
7:6 „бо ти
святий
народ для
Господа,
Бога свого –
тебе вибрав
Господь,
Бог твій,
щоб ти був
Йому
вибраним
народом з
усіх
народів, що
на поверхні
землі.”
b.
I Царів
3:8 „А раб твій [Соломон]
серед
народу
твого, якого
Ти вибрав, -
він народ
численний,
що його не
можна ані
злічити, ані
зрахувати
через
многоту.”
c.
Псалми
105:6 „ви
насіння
Авраама
раба Його,
сини
Яковові, вибранці
Його.”
d.
Псалми
132:13 „бо вибрав
Сіона
Господь,
упоподобав
його на
оселю Собі.”
e.
Ісая 41:8 „Та ти, о
Ізраїлю,
рабе Мій,
Якове, що Я
тебе вибрав
насіння
Авраама,
друга Мого.”
f.
Ісая 45:4 „ради раба
Мого Якова й
ради вибранця
Мого
Ізраїля, і
кличу тебе
твоїм
іменням,
тебе
називаю, хоч
ти не знаєш
мене.”
-
Новий
Заповіт
а. Матея 22:14 „Бо
багато
покликаних,
- та мало вибраних."
b. Матея 24:31 „І
пошле
Анголів
Своїх Він із
голосним
сурмовим
гуком, і
збере Його вибраних
– від вітрів
чотирьох,
від кінців
неба аж до
кінців його.”
c. Марко 13:20 „І
коли б
Господь не
вкоротив
був тих днів,
- не
спаслася б
ніяка
людина; але
ради вибраних,
кого вибрав,
укоротив
Він ті дні.”
d. Лука 18:7 „А чи
ж Бог в
оборону не
візьме обраних
Своїх, що
голосять до
нього день і
ніч, хоч і
бариться
Він щодо них?”
e. Іван 13:18 „Не
про всіх вас
кажу. Знаю Я,
кого вибрав,
але щоб
збулося
Писання: Хто
хліб
споживає зо
Мною, підняв
той на Мене
п’яту
свою.”
f. Іван 15:16
„Не ви Мене
вибрали, яле
Я вас вибрав,
і вас настановив,
щоб ішли ви
й приносили
плід, і щоб
плід ваш
зостався,
щоб дав вам
Отець, чого
тільки
попросите в
Імення Моє.”
g. Іван 17:9 „Я благаю за
них. Не за
світ Я
благаю, а за тих,
кого
дав Ти Мені,
- Твої-бо
вони!”
h.
Римлянам 8:28-30 „і знаємо, що
тим, хто
любить Бога,
хто
покликаний
його
постановою,
усе
допомагає
на добре. Бо
кого Він
передбачив,
тих і призначив,
щоб були
подібні до
образу Сина
Його, щоб
Він був
перворідним
поміж
багатьма
братами. А
кого Він призначив,
тих і
покликав,
тих і
виправдав,
тих і
прославив.”
i.
Римлянам
8:33 „Хто
оскаржуватиме
Божих вибранців?
Бог Той, що
виправдовує.”
j.
Римлянам
9:11-13 „бо коли
вони ще не
народилися,
і нічого
доброго чи
злого не
вчинили, -
щоб
позосталась
постанова
Божа у
вибранні
не від
учинків, але
від Того,
Хто кличе, -
сказано їй :
більший
служитиме
меншому як і
написано:
полюбив Я
Якова, а
Ісава
зненавидів.”
k.
Римлянам
9:23 „і щоб
виявити
багатство
слави своєї
на
посудинах
милосердя, що
їх
приготував
на славу.”
l.
Римлянам
11:5 „Також і
теперішнього
часу
залишився
останок за
вибором
благодаті.”
m.
Римлянам
11:7 „що ж? Чого
Ізраїль
шукає, того
не одержав,
та одержали вибрані,
а останні
затверділи.”
n.
Ефесянам
1:3-5 „Благословенний
Бог і Отець
Господа
нашого
Ісуса
Христа, що
нас у Христі
поблагословив
усяким
благословенням
духовним у
небесах, так
як вибрав у
Ньому Він
нас перше
заложення
світу, щоб
були перед
Ним ми святі
й непорочні,
у любові, призначивши
наперед,
щоб нас
усиновити
для себе
Ісусом
Христом, за
вподобання
волі Своєї.”
o.
Ефесянам
1:11 „що у Нім ми
стали
спадкоємцями,
бувшими призначені
наперед
постановою
Того, Хто
все чинить
за радою
волі своєї.”
p.
Колосянам
3:12 „отож
зодягніться
як Божі обранці,
святі та
улюблені, у
щире
милосердя,
добротливість,
покору,
лагідність,
довготерпіння.”
q.
І
Солунян 1:4 „знаючи,
Богом
улюблені
браття, про
ваше обрання.”
r.
І
Солунян 5:9 „бо
Бог вас не призначив
на гнів, але
щоб
спасіння
одержали
Господом
нашим
Ісусом
Христом.”
s.
ІІ
Солунян 2:13 „А
ми завжди
повинні
дякувати
Богові за
вас,
улюблені
Господрм
браття, що
Бог вибрав
вас
спочатку
на спасіння
освяченням
Духа та
вірою в
правду | |