Pональд Каменга

Доктрина безумовного обрання є другою з п'яти засад кальвінізму. Цей роздiл позначається літерою U (з англiйської - Unconditional Election), у словоскороченнi TULIP (тюльпан). Обрання та засудження є двома частинами доктрини призначення.

Доктрину призначення часто називаєть серцем Євангелія. І це є справедливо, адже Євангеліє - добра звітска про спасіння, іншими словами - про обрання. Євангеліє проголошує страждання та смерть Ісуса Христа за негідних грішників, але Христос помер тільки за тих негідних грішників, яких наперед вибрав Господь Бог. Євангеліє закликає людей до віри в Ісуса Христа, але віра спрацювуює тільки в серцях вибраних. Проповідь Євангелія є засобом до зібрання церкви. Ті, хто є членами церкви, і є власне справжними церковними членами в Божих очах: саме вони складають громаду обраних.

Віруючі обов'язково повинні мати добре розуміння суті призначення. В наші дні трапляється чимало невігластва і перекручень щодо цієї доктрини. Крім того, є численні спотворення та відхилення цього вчення навіть в тих краях, де його традицiйно сповідували.

Багато людей відкидають доктрину безумовного обрання через те, що вони обманутi припущенням, мовляв, все це є вигадками мудрих теологів і наче призначення не відповідає науці Писання. Є й такі, котрі визнають, що Біблія навчає про призначення, однак вони не знаходять практичної користі від цієї доктрини для своєї церкви. Ці люди серйозно помиляються. Ми ж мусимо визнати, що доктрина призначення (обрання та засудження) цілком ясно викладена у Слові Божому, і ми повинні бути впевнені, що це вчення має величезну практичну вагу для усіх християн.

Реформатська віра містить біблійне навчання про „подвійне призначення,” що передбачає не тільки обрання але також і засудження. Боже обрання людей в Ісусі Христі є вибірковим і проникливим. Не всі люди є обрані Богом і не всі є призначені до спасіння. В дійсності багато є виключених і відкинутих. В словах Дортського Канону І, стаття 15 сказано: „вічна і незаслужена нами благодать нашого обрання особливо яскраво висвітлюється Писанням і найбільш ясно показується нам через свідоцтво того, що не всі люди обрані, а декотрі йдуть на засуд.”

Під обранням ми розуміємо відвічний вибір Бога певних визначених індивидуумів в Ісусі Христі задля їхнього спасіння. Є багато посилань в Писанні про це обрання або іншими словами вибір Бога. Господь Ісус Христос заявляє: „Багато покликаних, - та мало вибраних” (Матея 22:14). В посланні до Римлян 11:5 Павло пише: „також і теперішнього часу залишився останок за вибором благодаті.” Цей же апостол в Ефесянах 1: 4 говорить: „так як вибрав у Ньому Він нас перше заложення світу, щоб були перед Ним святі й непорочні, у любові.” В Колосянах 3:12 Павло закликає віруючих: „отож зодягніться як Божі обранці, святі та улюблені, у щире милосердя, добротливість, покору, лагідність, довготерпіння.” В Тита 1:1 вiн також чітко зазначає: „... по вірі вибраних Божих ...” В першому посланні Петра 2:9 знаходимо таке твердження: „ви вибраний рід, священство царське, народ святий ...” А в другому посланні Петра 1:10 автор заохочує християн: „браття, більше дбайте чинити міцним своє покликання та вибрання.”

1. Декретність

Обрання є указом (декретом) вибору самого Бога. Бог вибирає сам і вибирає того, кого Він хоче вибрати. Обрання є частиною намірів і волі Божої. У Римлян 8:29-30 читаємо: „кого Він [Бог] передбачив, тих і призначив,” а в Ефесян 1:4 - „так як вибрав Він (Бог) нас.” В послання до Ефесян 1:11 зазначається: „ми стали спадкоємцями, бувшими призначені наперед постановою Того, Хто [Бог] все чинить за радою волі своєї.”

2. Особистість

Обраність є Божим вибором певних визначених індивідуальностей. Обрання є не якимсь невизначеним і неясним указом Божим, що просто визначає необхідність спасіння чи рішенням Бога спасти якусь кількість людських істот. Навпаки, обрання є Божим рiшенням спасти индивідуальних (окремих) осіб. В Ефесян 1:4 апостол навчає такими словами: „так як Він вибрав нас” В Євангелії від Івана 15:16 Ісус каже „Не ви Мене вибрали, яле Я вас вибрав, і вас настановив.” В Римлян 9:11-13 апостол Павло навчає, що Яків (як визначена індивідуальність), був вибраний Богом, в той час коли Ісав (також визначена індивідуальність), не був вибраний.

3. Вічність

Обрання є вічним Божим вибором конкретної особи. Обрання не являеться вiдповiддю Господа на діяння людей в iстрочному процесi, але обрання є суто предвічним обранням. Знову звертаємося до послання Павла до Ефесян 1:4: „так як вибрав Він нас перше заложення світу.” Апостол Іван в Одкровенні 17:8 пише про тих: „чиї імена були записані в книгу життя від закладин світу.”

4. Щодо спасіння.

Ціллю обрання є спасіння тих осіб, кого Бог вибрав у вічності. Вони є вибраними не за якісь особливі земні чи дочасні заслуги, але вони є вибрані до спасіння заради самого спасіння. В Римлянах 8:30 сказано, ті, що є призначені і що є оправдані ( гріхи яких прощені і яким вмінена праведність Христова) - є прославлені (тобто підуть на небеса). Павло учить в Ефесян 1:5, що ми є призначені наперед, щоб Господь усиновив нас через Ісуса Христа. В Откровенні 17:8 про обраних сказано, що іхні імена записані в книзі життя, тобто життя вічного, життя з Богом в досконалості у нових небесах і землі.

5. Благодатність

Людина обирається Богом не за щось особливе, притаманне цій людині, але через Божу благодать, яку людина не може заслужити. В обраних неможливо віднайти жодної причини, чому саме вони сталися вибраними, окрім свобідної волі обираючого Бога. Ті, що є вибраними до спасіння, не відрізняються нічим від тих, що не вибрані: вони зовсім не кращі. Усі люди за своєю природою є мертвими у переступах і гріхах. Декотрі ж з них, на відміну від інших людей, повинні бути обраними Богом до спасіння тільки за благодаттю Божою. Павло пише в посланні до Ефесян 2:8: „Бо спасенні ви благодаттю через віру, а це не від вас,то дар Божий.” У посланні до Римлян 11:5 він же говорить, що „залишився останок за вибором благодаті.”

6. Безумовність

Якщо обрання є благодатним, то звідси слідує, що воно також повинно бути і безумовним. Якщо обрання здійснюється тільки завдяки милості Божій, то воно не є обумовлене якимось заслугами людини чи її вчинками. Це положення має суттєве значення. Є багато християн, що сповідують біблійне обрання, але вони відкидають саму суть обрання, вигадуючи якісь спеціальні умови для вибору Бога. Таким було фальшиве вчення, проголошене армініанами на синоді в Дорті. Армініани сповідували віру в обрання, але згідно з їх тлумаченням, обрання потребує спеціальних умов. За їх теорією - Бог у вічності поглянув у майбутнє і побачив тих, які будуть вірити в нього і які Його оберуть. Цих,отже, в свою чергу Бог вибрав і обрав як свій народ. Обрання стало Божим вибором саме тих, котрі вибрали Його. Однак ця концепція обрання не витримує випробування Писанням. Говорячи про Боже обрання Якова і відкидання Ісава, Павло пише в Римлянам 9:11-13: „бо коли вони ще не народилися, і нічого доброго чи злого не вчинили, - щоб позосталась постанова Божа у вибранні не від учинків, але від Того, Хто кличе.” Господь Ісус вчить про безумовність обрання доступною й простою мовою мовою в Івана 15:16: „Не ви Мене вибрали, яле Я вас вибрав, і вас настановив.” Ісус тут зовсiм не збирається навчати, що ми не обирали Його. Ми справдi обираємо Ісуса Христа, ми справді бажаємо спасіння, ми з власної волі слідуєм за Ним як Його учні. Ісус же цими словами вияснює те, хто кого обирає першим і чий вибір є вирішальний. Його навчання в Івана 15:16 говорить нам про те, що ми вибираємо Його тільки через те і тільки в результаті того, що Він вибрав нас. І те, що ми вибираємо Його, не є причиною для того, щоб Він вибрав нас. Швидше Його вибір кожного з нас є власне поясненням чому ми вибираємо Його. Іншими словами, те, що ми вибираємо Його залежить від того, що Він обрав нас.

Біблія також подає безумовний вибір як істину в тім, що наші добрі діла, наша віра і покаяння не є причиною для того, щоб Бог вибрав нас, але є плодом, результатом і доказом того, що ми є обраними Богом. Багато місць в Писанні виясняють ці відносини між Божим обранням і нашими ділами. В Івана 15:16 Ісус каже, що він вибрав нас не тому, що ми показали плоди, але тому що ми повинні піти і приносити плоди. Павло пише в посланні до Ефесян 1:4, що Бог обрав нас не через нашу святість, але „щоб були перед Ним ми святі й непорочні.” Він також пише в Ефесян 2:10: „бо ми - Його твориво, створені в Христі Ісусі на добрі діла [а не „завдяки”], які Бог наперед приготував, щоб ми в них перебували.”

Отже, це не тільки навчання про те, що ми вибрані на добрі діла, але й виразний доказ того, що ці діла Бог настановив для нас.

7. В Ісусі Христі.

Хоча немає підстав для обрання Богом тих, кого Він вибрав, але все ж таки існує передумова їхнього обирання. І ця передумова полягає тільки в Ісусі Христі, в Його стражданнях та в Його смерті яко Сина Божого. Іншими словами, не наша особиста гідність, але гідність Ісуса Христа є причиною того, що Бог обирає нас. Не наші справи та діла, але діла Христа є основою для цього. Яка ж тоді причина Божого обрання тих осіб, хто представляє собою цілковито зіпсутих грішників? Причиною їхнього обрання, як і їхнього спасіння є Ісус Христос. В посланні до Ефесян 1:4-5 читаємо: „так як вибрав Він ([Бог] нас у Ньому [в Ісусі Христі] ... призначивши, щоб нас усиновити для себе Ісусом Христом.”

1. Старий Заповіт.

Визначні приклади обрання в Старому Заповіті є Божим обранням ізраїльського народу. На відміну від інших націй, Бог вибрав Ізраїль своїм народом.

a. Второзаконня 7:6 „бо ти святий народ для Господа, Бога свого – тебе вибрав Господь, Бог твій, щоб ти був Йому вибраним народом з усіх народів, що на поверхні землі.”

b. I Царів 3:8 „А раб твій [Соломон] серед народу твого, якого Ти вибрав, - він народ численний, що його не можна ані злічити, ані зрахувати через многоту.”

c. Псалми 105:6 „ви насіння Авраама раба Його, сини Яковові, вибранці Його.”

d. Псалми 132:13 „бо вибрав Сіона Господь, упоподобав його на оселю Собі.”

e. Ісая 41:8 „Та ти, о Ізраїлю, рабе Мій, Якове, що Я тебе вибрав насіння Авраама, друга Мого.”

f. Ісая 45:4 „ради раба Мого Якова й ради вибранця Мого Ізраїля, і кличу тебе твоїм іменням, тебе називаю, хоч ти не знаєш мене.”

а. Матея 22:14 „Бо багато покликаних, - та мало вибраних."

b. Матея 24:31 „І пошле Анголів Своїх Він із голосним сурмовим гуком, і збере Його вибраних – від вітрів чотирьох, від кінців неба аж до кінців його.”

c. Марко 13:20 „І коли б Господь не вкоротив був тих днів, - не спаслася б ніяка людина; але ради вибраних, кого вибрав, укоротив Він ті дні.”

d. Лука 18:7 „А чи ж Бог в оборону не візьме обраних Своїх, що голосять до нього день і ніч, хоч і бариться Він щодо них?”

e. Іван 13:18 „Не про всіх вас кажу. Знаю Я, кого вибрав, але щоб збулося Писання: Хто хліб споживає зо Мною, підняв той на Мене п’яту свою.”

f. Іван 15:16 „Не ви Мене вибрали, яле Я вас вибрав, і вас настановив, щоб ішли ви й приносили плід, і щоб плід ваш зостався, щоб дав вам Отець, чого тільки попросите в Імення Моє.”

g. Іван 17:9 „Я благаю за них. Не за світ Я благаю, а за тих, кого дав Ти Мені, - Твої-бо вони!”

h. Римлянам 8:28-30 „і знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний його постановою, усе допомагає на добре. Бо кого Він передбачив, тих і призначив, щоб були подібні до образу Сина Його, щоб Він був перворідним поміж багатьма братами. А кого Він призначив, тих і покликав, тих і виправдав, тих і прославив.”

i. Римлянам 8:33 „Хто оскаржуватиме Божих вибранців? Бог Той, що виправдовує.”

j. Римлянам 9:11-13 „бо коли вони ще не народилися, і нічого доброго чи злого не вчинили, - щоб позосталась постанова Божа у вибранні не від учинків, але від Того, Хто кличе, - сказано їй : більший служитиме меншому як і написано: полюбив Я Якова, а Ісава зненавидів.”

k. Римлянам 9:23 „і щоб виявити багатство слави своєї на посудинах милосердя, що їх приготував на славу.”

l. Римлянам 11:5 „Також і теперішнього часу залишився останок за вибором благодаті.”

m. Римлянам 11:7 „що ж? Чого Ізраїль шукає, того не одержав, та одержали вибрані, а останні затверділи.”

n. Ефесянам 1:3-5 „Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що нас у Христі поблагословив усяким благословенням духовним у небесах, так як вибрав у Ньому Він нас перше заложення світу, щоб були перед Ним ми святі й непорочні, у любові, призначивши наперед, щоб нас усиновити для себе Ісусом Христом, за вподобання волі Своєї.”

o. Ефесянам 1:11 „що у Нім ми стали спадкоємцями, бувшими призначені наперед постановою Того, Хто все чинить за радою волі своєї.”

p. Колосянам 3:12 „отож зодягніться як Божі обранці, святі та улюблені, у щире милосердя, добротливість, покору, лагідність, довготерпіння.”

q. І Солунян 1:4 „знаючи, Богом улюблені браття, про ваше обрання.”

r. І Солунян 5:9 „бо Бог вас не призначив на гнів, але щоб спасіння одержали Господом нашим Ісусом Христом.”

s. ІІ Солунян 2:13 „А ми завжди повинні дякувати Богові за вас, улюблені Господрм браття, що Бог вибрав вас спочатку на спасіння освяченням Духа та вірою в правду